Чорнобиль: 5 фактів, яких Ви не знали.

Вранці 26 квітня 1986 трапилося те, що зараз вважається найбільшою техногенною катастрофою - вибух четвертого реактора на Чорнобильській атомній електростанції. В результаті цього вибуху було викинуто в 400 разів більше радіоактивних речовин, ніж при бомбардуванні Хіросіми. Не дивлячись на популярність цієї катастрофи, багато фактів про неї маловідомі. От як раз таким фактам приділяється увага в цій статті.

Ця катастрофа до цих пір залишається єдиною з привласненим 7-м рівнем небезпеки

Напевно, практично всім відомо, що аварія на ЧАЕС - катастрофа, яку можна назвати глобальною. Але мало хто знає, що ця аварія вважається найбільшою техногенною катастрофою, якій привласнений сьомий рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій. 

Ця шкала по суті схожа на шкалу Ріхтера, що оцінює землетруси, і, як вже мовилося, створена для оцінки ядерних аварій і катастроф. Рівнів всього сім: нульовий рівень, перший (слабке відхилення від нормального фону), другий (подія без зовнішніх наслідків), третій (мінімальна зовнішня дія), четвертий (середня зовнішня дія з реакцією громадськості), п'ятий (середньої тяжкості проблеми з реактором), шостий (тривалий зовнішній вплив), сьомий (локальна катастрофа з глобальними наслідками).


Білорусь отримала 70% радіаційного забруднення з Чорнобиля

Так, не Україна, а саме Білорусь постраждала найбільше. П'ята частина (!) сільськогосподарських угідь цієї країни вважається слабо зараженою, а сотні тисяч людей відчули на собі дію радіаційного зараження. Стали масовими випадки лейкемії і раку щитовидної залози, плюс стали дуже поширеними різноманітні серцево-судинні захворювання. 

У економічному плані втрати Білорусі складають приблизно $235 мільярдів (!) доларів США. 


Радіоактивні дощі випали навіть в Ірландії

Недаремно ця катастрофа отримала сьомий рівень - дійсно, вибух реактора №4 з подальшим викидом радіоактивного матеріалу мав глобальні наслідки. Через деякий час по всій Європі і навіть в Ірландії випали радіоактивні дощі.

За оцінкою Британського міністерства здоров'я, 369 ферм і майже 200 тисяч овець до цих пір несуть в собі сліди цього забруднення. Правда, в 1986 році кількість таких овець досягала 4 мільйонів.


До цих пір виплачуються компенсації 7 мільйонам людей

Різна допомога і компенсації в Україні, Росії, і Білорусі до цих пір виплачуються 7 мільйонам жителів цих країн. У Україні витрати на виплати "чорнобильцям" складають від 5 до 7 відсотків соціальних виплат. У Білорусі - 6,1%. Правда, розмір цієї допомоги все ж таки має мало спільного з реальною допомогою, яка потрібна постраждалим від катастрофи на ЧАЕС.


Близько 97% радіоактивного матеріалу 4-го реактора знаходиться в саркофазі, який потроху руйнується 

Ліквідатори ЧАЕС дуже швидко збудували надійний для того часу саркофаг, який перешкодив подальшому розповсюдженню радіоактивних речовин з реактора. Влада СРСР збиралася через 20 років замінити саркофаг на новий. Проте, як ми всі знаємо, "віз і нині там". Зараз саркофаг поступово руйнується, його поверхня покрита тріщинами, ширини яких цілком достатньо, щоб всередину пробрався щур. 

Для того, щоб побудувати новий саркофаг, потрібно більше 2 мільярдів доларів. В України таких грошей немає, а інші країни не поспішають виділяти засоби. 

Чорнобильська катастрофа. Що ми дійсно знаємо?

Чорнобильська АЕС  

Факти:       

Ця аварія дотепер вважається самою руйнівний в історії ядерної енергетики.

       Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС був цілком зруйнований вибухами, що зірвали дах будинку реактора і привели до викиду великого обсягу уранового палива й інших радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище. Залишки реактора в даний час знаходяться усередині великої конструкції, відомої як "укриття" чи "саркофаг", побудованої через декілька місяців після аварії. Один з чотирьох колишніх у той час на площадці реакторів знаходиться в експлуатації. Великі обсяги радіоактивних матеріалів - 12 трильйонів міжнародних одиниць радіоактивності, названих "бекерелями", були викинуті в навколишнє середовище головним чином протягом перших десяти днів. У складі викиду було більш ста, радіоактивних елементів, однак з погляду впливу на здоров'я людей і стан навколишнього середовища основне значення мали ізотопи йоду і цезію. Радіоактивні матеріали дуже низького рівня активності можна було знайти практично по всій північній півкулі.        Якщо порівнювати з іншими ядерними подіями: у результаті вибуху в Чорнобилі було в атмосферу Землі викинуто в 400 разів більше радіоактивного матеріалу, ніж від атомної бомби, скинутої на Хіросіму. При цьому випробування атомної зброї, проведені в 50-і й у 60-і роки, у сукупності привели до викиду в атмосферу приблизно в 100 - 1000 разів більшої кількості радіоактивного матеріалу, ніж чорнобильська аварія.       
       Приблизно 200 000 працівників (відомих як "ліквідатори") з місцевої міліції і пожежних служб, армії і добровольців були в 1986 і 1987 роках спочатку залучені до стримування і ліквідації аварії, знаходячись на передньому краї чи виконуючи адміністративну роботу. Пізніше число людей, зареєстрованих як ліквідатори, збільшилося приблизно до 600 000 - 800 000, хоча багато хто з занесених у списки одержали лише малі дози опромінення.
       Навколо площадки була встановлена "заборонена зона", радіус якої спочатку складав 30 кілометрів, і близько 116 000 чоловік, що проживали в ній, евакуйовані в менш забруднені райони протягом декількох місяців після аварії. Заборонена зона була потім розширена і в даний час її площа складає 4 300 квадратних кілометрів, на якій розташовані ділянки з найвищими рівнями радіоактивності.
       Близько 5,3 мільйони людей, у тому числі 1,6 мільйона дітей, як повідомлялося, одержували таблетки іодида чи іодада калію, хоча ефективність цього заходу кількісно не була визначена. Повідомлялося, що першими це профілактичне лікування пройшли ті, хто знаходився в межах 30-кілометрової зони.

Чорнобиль не має минулого часу...Соцький Володимир Йосипович

Весною 1986 року назва невеличкого провінційного містечка Чорнобиль, що на півночі України, стала відома цілому світові. 26 квітня, 20 років тому вночі , коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. А цим часом країна безтурботно готувалася до святкування 1-го травня. Засоби масової інформації повідомляли, що нічого страшного не сталося, хоча ще цього дня почалась евакуація жителів міста енергетиків - Прип’яті. На дезактивацію території було „кинуто” військові частини. Всіх цих людей направляли в самісіньке пекло, нічого не пояснивши і не надавши достатніх засобів захисту — потрібно було терміново локалізувати джерело радіації. І нікого не турбувало, що мине небагато часу, і тисячі, тисячі ліквідаторів, здорових молодих людей, почнуть хворіти та помирати. Небаченого масштабу трагедія звалилася на плече нашого народу. Хто ж винен у ній? Вина у цьому – халатність та безвідповідальність. Усе цвіло - смерть прийшла невидимо. Ніхто не варив, бо подібного ще не траплялося . Люди проявляли героїзм, ліквідовували залишки аварії, але такого масштабу наслідків ніхто не чекав. Перши герої загинули вся, а скельки ще хворих, скельки народилося дiтей-калiк!

Чорнобильське лихо... Радіація... Радіонукліди... Скільки тривоги внесли цi слова в наше життя! З'явились новi тривоги, i головна з них - про майбутнє нашої планети. „Бiда причаїлася скрiзь: i в грунтi, й у водi, у повiтрi, в їжi. Я бачив, якими народжуються птахи, тварини у цiй страшнiй "зонi"... Побачив один раз, а не зможу забути, мабуть, нiколи...”,- розповідав нам В.Й. Стоцький. Чорнобиль і досі дає про себе знати. Радіоактивне забруднення величезних територій, рік і озер, міст та сіл... Головним на Землі лишається людське життя, і саме воно опинилося під загрозою. Ні для кого не є секретом, що після Чорнобильської трагедії померло багато людей, ще більше захворіло, і страшні показники продовжують неухильно зростати. У дорослих частота захворювань підвищилась у два-три рази, у дітей — в десятки разів. Відбувається послаблення імунної системи. Особливо страшно це відбилося на дітях— мутації, неймовірні захворювання, численні порушення функцій організму...

«Занадто багато людей не дбають про те що може статися до тих пір, поки це з ними не стається» — У. Тафт

Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лiсами славилась чорнобильська земля. Та тiльки - до жахливої позначки, до радiацiйної межi, проораної квiтневої ночi 1986-го. Звiдтодi ця земля стала називатись зоною - скалiченою, непридатною для життя мiсцевiстю. I якщо вiд атомної катастрофи здригнулись серця всiх землян, то слово "зона" не перестає болiти у цих серцях вже п'ятнадцять рокiв i ще надовго лишиться в пам'ятi людства.
Аварiя на Чорнобильськiй АЕС стала новою вiхою вiдлiку в iсторiї атомної енергетики, показала, наскiльки небезпечна позбавлена контролю сила атома i як неймовiрно важко вгамувати її.
Найперший удар стихiї прийняла на себе воєнiзована пожежна частина атомної станцiї. Пожежнi добре розумiли, на що йшли, опинившись у самому пеклi смертельної радiацiї. Та за їхнiми плечима були їхнi ж дiти, рiднi, земляки, весь отчий край. Цiною неймовiрних зусиль, а часом, i цiною життя зупинили чорнобильськi пожежники вогневу стихiю, що вирувала над аварiйним енергоблоком. Вiчна їм слава i пам'ять!
Вже з перших годин, днiв численнi нашi спiввiтчизники не вагаючись стали до боротьби з грiзним i невидимим ворогом: щоденно несли небезпечнi вахти бiля розпеченого реактора, очищали вiд радiацiї поля, сади i житло, щиро приймали у себе переселенцiв... Так починався лiтопис всенародного подвигу.
...Евакуацiя. Цей термiн воєнного часу, що жив тiльки у пам'ятi людей, якi пiзнали лихолiття часiв Вiтчизняної вiйни, увiрвався в наше сьогодення. Його викликав чорнобильський ураган, вирвавши людей iз обжитих ними мiсць, вiдiрвавши вiд коренiв, що єднали з рiдною землею. 

«Уникнути катастрофи може тільки той, хто вважає її можливою» — В. Швебель

26 квітня 1986 року відбулася аварія на Чорнобильській АЕС. Це страшна подія, яку згодом назвали трагедією ХХ століття, стала найбільшою техногенною катастрофою. Тоді під час вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС стався великий викид радіоактивних речовин в навколишнє середовище. Сила вибуху прирівнювалася до 500-та бомбам — таким, які колись були скинуті на Хіросіму.
Сильне радіоактивне випромінювання вразило територію в радіусі 30 кілометрів від місця події. Однак масштаби аварії були набагато більшими. Крім українських населених пунктів, які постраждали від катастрофи, радіаційному забрудненню піддалися селища 19 регіонів Росії, в яких проживали майже 3 млн. чоловік. Також радіація швидко поширилася на деяких територіях Білорусії і досягла Європи.
Про те, що сталася аварія на Чорнобильській АЕС, жителі прилеглих регіонів дізналися тільки через кілька днів. У країні почалося активне акумулювання сил для ліквідації наслідків аварії. Тоді на гасіння пожежі було кинуто не тільки спеціалізовані пожежні сили, а й цивільні. Під час цих робіт безліч людей отримали смертельні дози опромінення. У 2000-х роках світове співтовариство об'єднало свої сили для вирішення «чорнобильської проблеми», яка не вичерпалася і до нашого часу.